Нам захотілося написати невелику або велику статтю-роздум, яка зачіпає сам твір, екранізації у голлівудському стилі та відеоігри за мотивами. Свою думку ви можете висловити у коментарях 😉
На момент написання цієї статті, історія про хлопчика-чарівника була видана у вигляді 7 основних книг. Після виходу третьої книги права на твір були куплені одним із гігантів виробництва і постачання фільмів до кінотеатрів. Після цього були випущені фільми за мотивами основних книг, а також відеоігри за мотивами фільмів і додаткових джерел інформації.
Вплив покупки прав на твір на сюжет самого твору вже не раз обговорювався, бо авторка стала позбавлятися від позитивних персонажів і зачіпати все більше тем для дорослих якраз починаючи з четвертої книги, яка була в процесі написання, на момент покупки. Але тут можна довго безглуздо думати, бо тільки авторка знає, як це було насправді 😉
Сама авторка твору вказувала, що більше не випустить книг про Гаррі й свою обіцянку виконала. Бо випущені для театру обидві восьмі книги (репетиційне видання та фінальне видання) створені сторонніми людьми й лише схвалені авторкою. Не схвалити книги їй було б складно, бо літературний бізнес має свої особливості.
Додаткові матеріали, що виправляють недомовленості з основних книг були випущені у вигляді додаткових книг (збірка казок, історія чарівного спорту, підручник з магозоологіі) та сайту pottermore.com, який поступово перетворювався з інтерактивної книги з міні-іграми та магазину супутніх товарів в інформаційний сайт-енциклопедію. Але в підсумку був закритий, поступившись місцем колезі від правовласника. Де, до речі, можна купити статус шанувальника Всесвіту Містера Поттера за реальні гроші, що наводить на думку про відсилання до фрази Сіріуса про те, що його дядько купив собі Орден Мерліна. Також сайт цікавий тим, що зберіг деякі міні-ігри й основні матеріали з pottermore.com. Про це ми вже неодноразово писали на нашому сайті.
Крім перевидань основних книг з новими обкладинками або з додаванням ілюстрацій, сторонніми авторами випущено чимало книг за мотивами фільмів. До них часто додаються сувеніри, начебто паперової версії чарівної мапи замку або сторінок з підручників, чи білетів на поїзд. При вивченні примірника такої карти виявилося, що автори навіть не намагалися зіставити її з інформацією з книг (наприклад, розташування кімнати на вимогу та кабінетів часто не відповідає вказівкам в основних книгах). Тому перед покупкою такої книги варто подумати: чи потрібні вам подібні невідповідності. Бо такі книги більше як хороші для колекціонерів.
Фільми
Фільми та їхнє ставлення до першоджерела багаторазово обговорювалися в суспільстві. Але основна думка нам представляється такою.
Перший фільм створив перший образ історії для кіноглядачів, далеко не всі з яких знайомі з книжковим оригіналом. Фільм розповів історію, дуже близьку до книжкової версії, хоча не обійшлося без сцен, де основна ідея була значною мірою спотворена, з метою скорочення її тривалості (наприклад, сцена, де Гаррі отримує мітлу). При цьому творці фільму відмінно передали загальну атмосферу Гоґвортсу, описану в книзі.
За першим фільмом пішов другий, в якому зберігся стиль оповіді та відповідності оригіналу. А ось починаючи з третього фільму книжковий оригінал став грати все меншу роль: ігнорується статут секретності чарівників, змінюються образи учнів і викладачів (в третьому фільмі Гаррі застосовує потужне заклинання у своїй кімнаті в будинку у Дурслів, сильно змінюється вигляд Професора Флитвіка, шкільна форма не застосовується або значно змінюється).
Навіть сам замок-школа став змінюватися, фільми стали містити все більше дивних помилок і невідповідностей (Гаррі за пазухою у Дадлі, хоча він повинен був тягти свого кузена на спині, в шостому фільмі виключено кілька важливих сцен, але додана пара безглуздих: руйнування моста, який ще не був побудований, а також спалення будинку сім’ї Візлі).
Останні два фільми, за мотивами сьомої книги, вже мало слідували сюжетом книги, додавши нові дивацтва, начебто затягнутих сцен з танцями і сценою з натяком на високий віковий рейтинг. Ну і звичайно ж, Гаррі зламав головну чарівну паличку. Тут добре б виглядав жарт про те, що фільми знімали після прочитання сторінки змісту книг 😉
Серія фільмів про автора підручника з магозоологіі не має книжкового оригіналу, при цьому існуючі фільми, в спробі розширити чарівний світ як в плані географії, так і в плані часових рамок, вносять все більше спотворень в оригінальний сюжет і добре виглядають тільки якщо сприймати кожен фільм як окремий твір, не пов’язаний ні з оригінальним романом, ні з іншими фільмами. Таким чином, вони продовжують традицію фільмів за мотивами подій п’ятої та наступних книг.
Ігри
Що стосується відеоігор, то тут ситуація ще більш суперечлива, ніж з фільмами.
Правовласник затвердив дати виходу відеоігор заздалегідь, зв’язавши їх з датами виходу однойменних фільмів. Таким чином, для створення кожної гри давалося лише 8-12 місяців (для більш пізніх ігор були й винятки, але це рідкість).
Малий термін розробки та рішення випускати за мотивами кожного фільму окрему гру, на різних за продуктивністю ігрових платформах зробили свою справу.
Спільнота отримала набір ігор з лінійним сюжетом. Жанри ігор вийшли різні та залежать від ігрової платформи, бо розробники використовували наявні напрацювання, бо винаходити щось нове було неможливо через малі терміни реалізації і постійного контролю з боку правовласника (а починаючи зі створення другої гри ще й з’явилася заборона на спілкування з авторкою твору). Часом проблема була в тому, щоб обгрунтувати те чи інше рішення: наприклад, введення в ігровий процес другої гри для комп’ютера коричневого павука затримало гру на два тижні.
Атмосфера чарівного світу в іграх вийшла вельми своєрідною: в старанно намальованих приміщеннях і зовнішніх територіях можна зустріти хитромудрі і часом дивні механізми і істоти, за одне існування яких чарівну школу давно закрили б. Юний Гаррі повинен битися з величезними щурами в чарівному банку або з ожилим огрівальним котлом, стрибати через величезні діри в підлозі або проходити через коридор з рухомими ножами або величезними молотками.
Застосування карток із зображенням відомих чарівниць і чарівників теж часом дивує: або Гаррі їх збирає і купує, або використовує їх для битв з тими чи іншими істотами.
Гра за мотивами четвертого фільму викликала багато непорозумінь, змусивши Гаррі і його друзів гуляти по дахах замку (вночі, в грозу), в забороненому лісі і в каналізації .
Ігри за мотивами останніх двох фільмів мають мало спільного навіть з фільмами, не кажучи вже про книжковий оригіналі. Замість пригод Гаррі гравці отримали замаскований симулятор військових дій, де досвідчені гравці легко визначали під виглядом доксіціда і заклинань те, що в чарівному світі не використовується.
Наступні ігри виявилися або пов’язаними лише з однією ігровою платформою, або містили безліч помилок в їхньому програмному коді.
Наприклад, ЛЕГО-версії ігор про пригоди Гаррі за десять років не отримали жодного виправлення, при тому, що пройти ЛЕГО 1-4 на 100% з першого разу не завжди можливо: або виникають проблеми з динамічним освітленням, або блокуються деякі локації, або неправильно функціонує навігація.
У ЛЕГО 5-7 подібних помилок набагато менше, код стабільніше, але неможливо зберегти налаштування управління.
Помітні спроби розробників додати підтримку обміну створеними користувачами рівнів, але ця можливість в результаті не реалізована, як і функція запуску обох ігор у віконному режимі.
Ігри для консолей, на зразок Чарівної книги й ексклюзиву для датчика Кінект неможливо навіть емулювати, бо вони залежать від певного обладнання.
Починаючи з 2016 року ігри випускаються тільки для мобільних пристроїв. При цьому гравець платить за ігровий процес і після відключення серверів підтримки гри, вона стає недоступною для гравця.
Ігри для мобільних пристроїв створювалися і раніше. Це були дуже прості за структурою набори завдань у стилістиці чарівного світу. Зазвичай їх можна було купити у мобільного оператора, ввівши спеціальний код до запиту. Самі ігри були автономними, створеними з використанням мови Java Microedition 2.
Анонсована гра Гоґвортс. Спадщина, в анонсах якої зазвичай вказується, що гра розробляється без врахування думки авторки твору. Тобто, якщо раніше ігри хоча б формально слідували за ідеєю авторки світу Містера Поттера, то в даній грі розробники вже зможуть робити що завгодно. При цьому рейтинг 18+ не розкриває інформації про те, що розробники вважають оптимальним для нової гри про чарівний світ: з відеоанонсу зрозуміло лише, що гра буде ближче до симулятора військових дій.
Крім офіційних відеоігор існують й аматорські. За інформацією, яку складно перевірити, частина проектів була закрита правовласником, бо авторам аматорських ігор заборонено заробляти на торгових марках правовласника, якими є більшість імен і назв світу Містера Поттера.
Серед аматорських безкоштовних ігор зазвичай можна зустріти ігри для дорослих (симулятори побачень) або ж ігри жанру японських рольових пригодницьких ігор. Подібних ігор відносно небагато, бо розробка хорошої гри вимагає чимало часу.
Для перших ігор, завдяки створеним ентузіастами редакторам рівнів, створюються користувацькі модифікації. Творчість авторів, що надіслали свої доповнення до перших ігор, можна знайти на нашому сайті.
Також варто згадати про настільні ігри. Вони, як правило, не відрізнялися оригінальністю, але все ж існували. Знайти їх в продажу може бути складно.
Програмне забезпечення
Програмне забезпечення зазвичай представлено у вигляді службових програм для обходу помилок у функціонуванні офіційних відеоігор для комп’ютера (ГП і ваш комп’ютер) або тематичних програм, на кшталт альбому карток або листа з тієї самої школи .
При цьому існує й рекламне програмне забезпечення, яке або показує відеоанонс гри в якості заставки, або разблоковує рівень в одній з ігор для комп’ютера, або являє собою міні-гру, наприклад: двовимірна міні-гра мовою Java або гном для Робочого столу Windows.
Підсумки
Нові шанувальники світу Містера Поттера все частіше пізнають історію з фільмів і відеоігор, тому вони отримують досить перекручену версію сюжету. Просто потрібно розуміти, що, всупереч логіці, екранізація рідко наслідує сюжет й особливості книжкового оригіналу. Тому в наступній екранізації Герміона цілком може бути показана як хлопець, а кішка Аргуса може стати директоркою школи чарівників.
Тому не соромтеся читати оригінали літературних творів: після перегляду пари екранізацій оригінал може сильно вас здивувати 😉
Прикидався істориком і є автором цієї статті: АlехeyMS
При створенні статті використовувалася інформація з статей даного сайту, проекту pottermore, фільмів, книг й ігор. У тому числі і з книги про закулісся створення перших ігор.
2. Для додавання картинки в коментар скористайтеся послугами фотохостингу (підійде HTML-код для вставки).